У році, що минає, віденські сосисочні внесли до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. І я згадав ще чотири цікавих варіанти їжі, що потрапили до скарбниці ЮНЕСКО.
Віденські сосисочні
Великі казани або відра з гарячою водою грілися на вугіллі, тоді як візники їздили вулицями Відня в пошуках зголоднілих жителів.
Юнак чекає продавця сосисок.
Згодом продавці пересіли на вантажівки. А потім втомилися колесити і прописалися в кіосках.
Довгі десятиліття віденські сосиски об’єднують найрізноманітніших людей.
Оперна знаменитість і двірник легко шикуються в чергу за вареною Haasse, копченою з сиром Käsekrainer або гострою Oaschpfeiferl.
Часто-густо сосиски запивають Moët & Chandon, яке можна купити тут же в кіоску.
Будемо відвертими, сосиски на вигляд не завжди фотогенічні. Але якщо утрамбувати їх у французький багет, то це інша справа.
Французький багет
Коли я закінчував школу в 90-х, у Києві з’явилися перші багети.
Випікали їх біля кінотеатру «Зоряний».
Щоб торкнутися імітації паризького життя, потрібно було простояти в черзі близько півгодини.
І ми з батьками стояли.
Коли я згодом спробував багет у Парижі, то багет із київського дитинства здався мені навіть смачнішим. І це нормально: іноді ми схильні ідеалізувати минуле.
Багет доступний 24/7.
Щодня у Франції продається 6 000 000 багетів, з яких 500 000 – у Парижі.
Французи кажуть: «Їжа без багету – як день без сонця».
Найвідоміший багет з м’ясом – Parisien.
І нещодавно теплим сонячним днем 12 паризьких пекарів присвятили себе випіканню найдовшого багету.
14 годин кропіткої праці не пройшли даремно: новий світовий рекорд – 140,53 метра.
Український борщ
У світі чимало борщів. Як, наприклад, білий польський.
Але саме український потрапив у поле зору ЮНЕСКО.
Найсмачніший борщ – мамин (особливо на другий день). Проте, незважаючи на цю прописну істину, українські ресторани продовжують дивувати гостей цікавими інгредієнтами улюбленої страви.
В одному тільки «Хуторці на Дніпрі» шеф щоразу вигадує борщ з:
- фазаном
- реберцями мангалиці
- курчам та зеленим помідором
- язиком, коріандром та аджикою
- кабаном та чорною смородиною
- сморчками та копченим баклажаном
- телячою щокою та сушеним виноградом
- бичачими хвостами та печеним пастернаком.
«Хуторець» вже 26 років знається на борщі.
Яскравий насичений борщ – це те, що об’єднує всіх українців, але в кожного він свій. Завжди.
Вірменський лаваш
Коли ЮНЕСКО визнало лаваш вірменським, зраділи далеко не всі.
Азербайджан, Туреччина, Киргизія та Іран заявили, що вірмени привласнили собі традицію, характерну для всього Південного Кавказу і Близького Сходу.
Водночас ЮНЕСКО підстрахувалося і не стверджує виключне право однієї країни на ту чи іншу їжу – зокрема, лаваш. А визнає його як елемент культурної спадщини конкретного народу, не заперечуючи його існування в інших культурах. Верх дипломатії!
Як би там не було, а тісто для лаваша розкочують, сидячи на підлозі. В ідеалі цим захоплена невістка.
Після чого спритна свекруха, жонглюючи тістом у повітрі, натягує його на подушку, сплетену з верби. І одним рухом руки прикріплює тісто на розпечені стінки тандира.
Усього півхвилини – і готовий лаваш витягують прутом із загнутим кінцем.
До речі, вірменський лаваш вважається важливою частиною весілля. Мати нареченого кладе його на плечі молодятам, і вірить, що нова сім’я матиме достаток.
Лаваш на плечі й мед до рота.
Узбецький плов
Узбеки знають 50 різновидів плову.
Це культова страва для великої родини, яка збирається за пишним столом для довгих приємних розмов.
Частина сім’ї зголодніла.
Традиційно в Узбекистані пловом займаються чоловіки, особливо коли йдеться про весілля або похорон. Проте для теплої сімейної зустрічі плов готують і жінки.
Узбецький плов відрізняється багатим набором спецій: зіра, барбарис, мелений чорний перець, коріандр, шафран…
Якщо готувати плов без спецій, то це буде вже казахський плов.
Казахи впевнені, що спеції перебивають смак м’яса.
