Бортпровідниця винесла булочку з картоплею. Налила міцний чай.
І лайнер «Air Canada» розпочав посадку в Монреалі.
В аеропорту я вбив паспортні дані в білий апарат.
Показав документи першому прикордоннику, потім другому – і потім опинився на свіжому повітрі.
Хоча брешу – повітря несвіже. Спека та вологість.
Монреаль є максимально спокійним.
Єноти їдять чіпси.
Безхатьки нюхають клей.
Дівчата шукають пригоди.
Хмарочоси тягнуть шпилі до сонця.
Мій друг – одесит DJ Nowo.
Канадські долари дуже красиві і місцями прозорі, як у Великій Британії.
Тож для вашої зручності я, як завжди, переводитиму ціни в кафе в євро.
Я сів у ресторані «10 Assiettes» («10 тарілок»), який відкрив пан Сергій із Нікополя.
Рекомендую севіче з креветкою та ананасом.
У меню сирники, котлета по-київськи, бургери, в’ялена чехонь із України – все, що душа забажає.
Севіче з тунця з огірком (усі севіче по €14) заправляють соусом понзу і додають півграма сітімі.
Сітімі – це не наркотик, а японська приправа з кількох видів перцю, водоростей, конопель, тертого імбиру та смаженої апельсинової цедри. Я був здивований, коли дізнався, що рецепти севіче вигадав ChatGPT.
Снідав у «Tommy Café».
Горнятко зеленого чаю і найсмачніший бейгл з лососем на чудовій булочці обійшлися в €18.
Замовляєш на касі і потім чекаєш із номерком за столом.
Завжди черги, проте завжди є місце біля вікна.
Відкрив для себе суші-піцу в кафе «Ichiraku Kawaki».
Суші-піца – це така тепла страва, де на подушці з рису викладено дрібно нарізаний лосось у солодкуватому соусі (€11,11).
Це просто фантастично!
Приємно зустрічати друзів дитинства.
Цікава закуска у вигляді восьминога з васабі (€6,75).
Не фотогенічно, але смачно.
Ось тільки рамен підкачав (€12,35).
Нічого поганого про нього не скажу, але й нічого чудового теж.
Якщо ви знаєте хоча б ще один сорт чаю, крім пуеру, то обов’язково загляньте в «Ming Tao Xuan».
Такого великого красивого чайного магазину я не бачив ніде в світі.
Очі просто розбігаються.
Там з легкістю можна пропасти на півдня.
Я взяв білий чай в помаранчевих пакетах (чотири штуки за €6,25).
Це не вологі серветки, а білий чай.
Зазначу, що чай не пакетований (Боже борони!), а спресований.
Китайський чай яскравий, як рай!
Класні дамплінги готує флегматична китаяночка в «Harbin Dumpling».
Дамплінги – це тісто, що вагітне м’ясом. З’їсти їх мало не виходить, як не намагайся. Це якась обжерлива страва.
Мій друг-вегетаріанець замовив із картоплею (€9). Друг-діджей узяв із курочкою карі (€8,75). А я вибрав соковиті дапмлінги з бульйоном та м’ясом краба зі свининою (€9,99). Хоча будемо відвертими: у дамплінгах завжди складно розібрати, що там за начинка, тож залишається вірити у порядність кухаря.
Я повірив. Було смачно.
Оскільки всередині бульйон, їсти з розумним виглядом не виходило.
Мені, як шанувальнику Міккі Мауса, було приємно побачити малюнок мишки у закусочній.
Після вечері та гарячого виступу на українській вечірці «Unity» ми з другом-діджеєм вирушили до Торонто.
