Сопот – курортне містечко на березі Балтійського моря.

Всупереч міфам, влітку море не крижане. Купатися можна. Навіть довше 20 секунд. Єдине, що дивує: море зовсім не солоне. Не солоне, як таранка. Не солоне, як подвійний сирний попкорн. І не солоне, як сльози щастя.

З Варшави до Сопота мчить «Intercity Pendolino». Три години – і ти на морі.

Ми з дружиною обрали вагон тиші, де ніхто не кричить по телефону, де розмовляють напівголосно, та слухають музику тільки в навушниках.

Квиток у такий вагон коштує рівно стільки ж, як і в звичайний.

Цього літа в Сопоті постійно лили дощі, тому курортний сезон видався відверто невдалим. І коли в серпні сонце все ж таки розігнало хмари, ціни на готелі злетіли в рази. Якщо навесні «Radisson» коштував €125, то в серпні – 300 за добу.

Нам вдалося знайти на Букінгу мініатюрний номер за €125. Але з кондиціонером, що рідкість.

Ціни в ресторанах вищі за варшавські в 1,5-2 рази.

Якось у квітні ми вподобали у Сопоті китайський ресторан «Pak Choi», і приземлилися в ньому цього разу.

В очікуванні замовлення я поставив милій офіціантці три наївних питання:

• А після курортного сезону ціни падають в ресторані?
• Де ви бачили, щоб в ресторанах падали ціни?
• Згоден! А в місті напевно є ресторани для своїх, з нормальними цінами?
• На жаль, ми ходимо в ті ж ресторани, що і туристи.
• Ну може у вас, як у корінної мешканки, є привілеї або знижки?
• Єдина моя привілея – безкоштовний прохід на пірс, куди туристи купують квитки. А ось ваші огірки!

Що стосується їжі, то рекомендую:

• биті огірки (€7)
• телятину в устричному соусі (€17)
• та курку в соусі хойсін (€19).

Це той солодкуватий соус, який незмінно супроводжує качку по-пекінськи.

Після трапези я несподівано зустрів кумира юності – Рея з 2 Unlimited. Ви 100% знаєте його пісню «No limit».

Рей відпочивав з родиною, його дружина полька.

Наступного дня ми знайшли ідеальний сніданок в «Meduza». Відкрилася «Meduza» на початку літа. До моря 50 метрів, але через дерева моря, на жаль, не видно. Серед офіціантів багато українців.

Замовили сирники (€10) і сендвіч з пастрамі (€12). Пастрамі – маринована яловичина рідкісної м’якості і смаку – чимось нагадала тушонку.

Чисто візуально. Але смак неймовірний, не поступається нью-йоркській класиці «Рубен».

Приємні сніданки у піцерії «Sempre».

Усміхнений офіціант Шимон запропонував класний італійський сендвіч Panuozzo (€10), тісто для якого таке ж, як і для піци.

Всередині парма, моцарелла, песто і в’ялені томати. Додатково можна замовити авокадо. Смачно!

Ну і четверта гастро-перлина Сопота – це індійський ресторан «Masala».

Я взагалі не очікував у північному місті зустріти класну південну кухню.

Персонал кружляє біля тебе так, ніби ти Beyoncé або мішленівський експерт, який забув зняти бедж.

Рекомендую ліпенники з часником і сиром (€4), плюс баттер чікен (€13).

Панір в руках індійського кухаря – це не просто сир, це шматочок молочного всесвіту, обсмажений до золотистої скоринки.

А ліпенник з часником такий гарячий, ніби щойно витягли сонце з тандиру.