Час від часу кожен з нас згадує довоєнне минуле.
Життя без втрат.
Сон без вибухів.
Фото Сергея Рістенка.
Міста без тривог.
У цьому огляді ви побачите останні фото українських закладів в соцмережах перед початком війни. І дізнаєтесь про те, як склалася їх подальша доля.
«Balu»
Підпис до останньої довоєнної світлини: «Найбільш індійський салат евер! Панір фрі + помідори чері + мікс салату + соус манго!»
Мій добрий друг і власник закладу Яшві Трипатхи каже, що «Balu» був третім проєктом, який він запустив після паузи у зв’язку із вторгненням. Спочатку відкрив «Samsara», «Himalaya» і вже потім «Balu» – з новою айдентикою і концепцією.
Раніше «Balu» позиціонував себе як заклад індійської кухні. Проте через війну багато індійців, що жили у Києві, повернулися додому на військових літаках із Румунії. Тому Яшві схвалив рішення скоротити індійські страви та додати хітів Китаю та Таїланду.
Як не дивно, вони більш звичні для киян.
То ж тепер гості активно заїдають тривоги і стрес раменом зі свининою або локшиною Пад Тай.
До речі, салат з паніром вдалося зберегти, бо Індія – у ДНК проєкту.
«Дача»
Підпис до останньої довоєнної світлини: «Тихо потріскують дрова в буржуйці. Сонце сором’язливо зазирає до веранди. Хвостатий дачник під власне мурчання бачить дев’ятий сон. Лютий на Дачі!»
З перших днів війни усі ресторани Савви Лібкіна сконцентрувалися на харчуванні захисників одеського неба. Це й досі мотивує команду «Дачі» та інших закладів мережі.
Серпневе сонце.
На жаль, вже чотири співробітники Савви зазнали важких поранень на фронті, і назавжди залишаться з інвалідністю.
Навіть коли нема тривог, гості та персонал щоразу здригаються від несподіваного гучного звуку: коли мотоцикліст за вікном раптово додасть газу, або коли на підлогу впаде тарілка.
Дунайка пішла!
Після паузи з 24 лютого «Дача» вже навесні приймала гостей, для яких шеф готував дунайські раків за рецептом Жванецького.
Зараз у «Дачі» хороший показник по гостях, він вийшов на довоєнний рівень. Але про прибуток такого сказати не можна – близько 30% від довоєнного часу.
«Steak & Lobster»
Підпис до останньої довоєнної світлини: «Для дам – третій коктейль у подарунок!»
Ця акція актуальна і зараз: щоп’ятниці «Steak & Lobster» у Дніпрі щиро пригощає дівчат.
Іяд завжди серед дівчат.
Власник кафе Іяд зауважує, що поведінка гостя кардинально змінилася. Раніше гість встигав десь повечеряти, завітати на коктейль до бару, і після цього увірватися у нічне життя.
А тепер усе інакше: комендантська година залишила обмаль часу на відпочинок. До того ж у багатьох немає настрою вештатися по барах через війну й економічні складнощі.
Серед гостей «Steak & Lobster» чимало волонтерів та бійців, які приїхали до рідних з лінії фронту. Щодня Іяд годує гостей ситними ланчами за дійсно смішними цінами, а на вихідних грає улюблену музику. Причому не підпільно, а згідно з чинним законодавством – до 22:30.
«Napule»
Підпис до останньої довоєнної світлини: «Відзначай World Pizza Day тільки в Napule, адже піца народилася саме в Неаполі!»
За майже два роки клятої війни кількість свят в улюбленій піцерії суттєво поменшала.
До того ж і самих сімей у Києві залишилося менше: жінка з дитиною за кордоном, чоловік на фронті… Проте ситуація з гостями вже набагато краще, ніж була на початку 2023-го. «Napule» і далі тримає марку піцерії, яка у 2008 році першою в Україні отримала сертифікат «Associazione Verace Pizza Napoletana».
Тобто здобула офіційне підтвердження, що піца в «Napule» є справжньою неаполітанською.
До речі, днями в меню з’явилась піца Vitello Tonnato з ростбіфом, соусом з тунця та анчоусів, моцарелою і каперсами.
«Чачапурі»
Підпис до останньої довоєнної світлини: «Немає таких проблем, які не можна б було вирішити за допомогою чачі».
На жаль, через кілька днів після цього фото уся країна зіткнулася з величезною проблемою, яка триває вже 644 дні. І яку однією чачою вирішити неможливо.
Раніше в «Чачапурі» робили чурчхелу на чачі, настояній на вишні. Зараз її готують із вина. Втім про чурчхелу на чачі мало хто пам’ятає, оскільки зі старих гостей залишилося лише 20%.
Разом з тим «Чачапурі» припало до душі новим відвідувачам, які вимушено переїхали до столиці. I кількість шанувальників грузинської кухні у відсотковому співвідношенні навіть збільшилася.
Винну карту скоротили: зі 168 найменувань вин залишилося 70. У когось із постачальників розгромили склад, хтось залишив ринок.
Сімейні свята стали менш урочистими. Багато хто навіть просить не співати «Happy Birthday!».
«Mr. Grill»
Підпис до останньої довоєнної світлини: «М’ясна, соковита, ніжна, запечена та дуже смачна рулька ідеально підходить для компанії!»
Останнім часом ресторан на Хрещатику багато чого скоротив у меню, щоб стандартизувати процеси. Тому рульки там вже точно немає. Але м’ясні сети залишились.
Меценат Віталій Войтович – засновник «Mr. Grill» – з перших годин війни долучився до підтримки військових та цивільних. Обсяг харчової допомоги за ці два роки склав понад 150 тонн!
Хот-дог із рваним м’ясом коштує 195 гривень.
Віталій визнає, що у ресторану ситуація доволі непогана:
– Ми вже скільки років на ринку – нас усі знають! Раніше до нас ходили іноземні туристи, а зараз виключно наші постійні клієнти, які полюбляють саме хот-доги і бургери.
Бургер у сирній ванні беруть за 320 гривень.
Через підвищений попит на зрозумілу їжу «Mr. Grill» урізноманітнив лінійку хот-догів. Зараз їх дев’ять.
Зокрема, з філе норвезького хека, молочною сосискою і ковбаскою «Пивчик».
«Eastman»
Підпис до останньої довоєнної світлини: «Усе починається зі Шрі-Ланки. Її любов до фруктів та спецій, хумус, парата та зелений карі перекочували з Азії до Києва завдяки «Eastman».
З початку війни «Eastman» більше ніколи не приймав гостей.
7 серпня 2022 року на його місці відкрилось «044 Cafe», де сніданки впродовж цілого дня.
Чому закрили «Eastman»? Цей ресторан втілював у собі гастрономічні мандрівки та східний перфекціонізм. Задля того, щоб усі базові східні страви були досконалими, кухарі місяцями навчалися у гастрошколі в індійському Бангалорі.
У Бангалорі зараз +27.
«Eastman» вважався дорогим проєктом, де ретельно працювали 160 людей.
Коли почалася війна, вишукані гастромандрівки виявилися не на часі. Українцям важливо було спілкуватися. Вони не знали, як ладнати зі своїми почуттями. Війна – це страх, біль, жахіття та хвилювання, які ніхто не міг собі уявити. І спілкуючись одне з одним (а це як психотерапія), люди шукали місця для відвертих розмов та їжі.
Ресторатор Дмитро Запорожець, який перетворив рідний «Eastman» у «044 Cafe», згадує про ще один свій заклад:
– Коли у легендарне харківське «Gorcafe 1654» влучила ракета, його расх*ярило вщент! Відновили його 12 вересня цього року, і Харків ожив! Стільки подяки від харків’ян я не отримував за все життя! Лише за перший тиждень 500 повідомлень! Відверто кажучи, відкриття «Gorcafe 1654» – вчинок ірраціональний. Проте це важливо як для команди, так і для міста.
Власне, «044 Cafe» стало для Києва аналогом «Gorcafe 1654».
Тобто просторим місцем для життєво необхідного спілкування, лінивих вареників та теплих розмов.
